Останні удари “Фламінго” можуть свідчити про поступове зростання ефективності важкої української крилатої ракети.

У ніч проти 27 червня Україна завдала одного з найрезультативніших окремих ударів углиб території росії за весь час війни, скерувавши крилаті ракети FP-5 “Фламінго” по науково-виробничому центру “Титан-Барикади” у Волгограді.

Цей удар – черговий у низці, вочевидь, успішних атак “Фламінго”, що дає підстави говорити про поступове зростання боєздатності важкої української ракети та про прогрес у подоланні давнього дефіциту далекобійного ураження в українському арсеналі. Далі йдеться про сам останній удар “Фламінго” та про те, яке місце він посідає в загальній історії застосування системи, – це дає змогу оцінити її оперативну траєкторію.

Удар крилатою ракетою “Фламінго” по заводу “Титан-Барикади”

За даними українських джерел, у ніч проти 26 червня було запущено п’ять ракет, три з яких досягли території об’єкта “Титан-Барикади”. Що сталося з рештою двох, невідомо, хоча найімовірніші пояснення – перехоплення протиповітряною обороною або технічний збій. Губернатор Волгоградської області Андрій Бочаров підтвердив пошкодження виробничого приміщення та щонайменше десятьох постраждалих.

Наземні фотографії зафіксували обвалені балки перекриттів, зруйновані стіни та понівечене обладнання – типова картина після детонації бойової частини потужністю приблизно півтонни вибухівки. Одна ракета влучила в цех № 38 – головний виробничий корпус підприємства, де, за наявними відомостями, розміщено верстати, крани та складальні лінії. Друга ракета “Фламінго” уразила цех № 2, хоча відкриті джерела не дають змоги встановити його конкретне призначення. Третє влучання припало на цех, належність якого встановити не вдалося.

Наскільки цей удар вплине на виробничі можливості росії, залежить від наявності резервних потужностей. “Титан-Барикади” – один із центрів складання пускових установок оперативно-тактичного комплексу “Іскандер-М”, а також задіяний у програмах стратегічних ракет, зокрема мобільного міжконтинентального комплексу РС-24 “Ярс”. Пошкодження цеху № 38 та інших уражених приміщень теоретично можуть спричинити затримки у виробництві, особливо якщо там перебували незамінні верстати чи оснастка. Втім, наявні дані наразі не дають підстав для впевненої оцінки завданої шкоди.

Попередні удари по великих промислових цілях свідчать радше про локальні перебої, ніж про тривале блокування виробництва. Темп пусків балістичних ракет справді знизився протягом двох місяців після удару “Фламінго” по Воткінському заводу – деякі аналітики пов’язують це саме з тим ударом, але відтоді показники відновилися. Триваюча інтенсивність російських балістичних ударів вказує на те, що нинішні виробничі потужності для балістичних ракет можуть залишатися такими самими високими, як і раніше.

Історія ударів “Фламінго” від серпня 2025 року

Втім, якщо Україні вдасться наростити масштаб та інтенсивність ударів “Фламінго” по промислових об’єктах росії, руйнівний ефект її стратегічної повітряної кампанії може стати значно відчутнішим.

Щоб простежити, як застосування “Фламінго” змінювалося відтоді, як про цю ракету вперше повідомили в серпні 2025 року, я зібрав усі підтверджені випадки її використання, спираючись на попередній аналіз видання “Українська правда” й доповнивши його додатковими підтвердженими епізодами. Загалом зафіксовано десять підтверджених випадків застосування з серпня 2025-го, включно з останнім ударом по центру “Титан-Барикади” (див. таблицю нижче). Ця цифра майже напевно занижена, особливо щодо невдалих ударів. Пуски “Фламінго”, які не досягають цілей або не завдають істотної шкоди, здебільшого не отримують широкого висвітлення у відкритих джерелах і не підтверджуються Збройними силами України, а тому лишаються поза увагою.

Наявних даних замало для узагальнених висновків, проте кілька спостережень можна зробити вже зараз. По-перше, удар по центру “Титан-Барикади” – перший підтверджений випадок, коли кілька ракет однозначно досягли району цілі й уразили його. У майже всіх інших епізодах у ціль потрапляла щонайбільше одна ракета. Помітний виняток – удар по заводу “Скіф-М” у вересні 2025 року, де Україна, можливо, домоглася кількох влучань, хоча ця інформація лишається дискусійною, а сам випадок загалом висвітлений менше, ніж міг би заслуговувати з огляду на потенційну значущість. Здатність уразити ціль кількома ракетами одразу, а не лише однією, є визначальною для завдання шкоди великим об’єктам і запобігання швидкому відновленню.

По-друге, вибір цілей дедалі більше зміщується в бік виробничої бази російських ракетних програм. Перші удари охоплювали об’єкт ФСБ, електростанцію та склад боєприпасів. Пізніші випадки зосереджені на виробничих потужностях – Воткінському заводі, “ВНДІР-Прогрес” і “Титан-Барикади”, що вказує на ймовірне перетворення “Фламінго” переважно на інструмент ослаблення військово-промислового виробництва росії. Водночас Україна, схоже, не планує застосовувати “Фламінго” проти нафтогазової інфраструктури, покладаючись для цього на далекобійні дрони.

По-третє, розмір залпів досі відносно невеликий. За наявними даними, Україна запускала не більше шести ракет “Фламінго” за один удар, причому в останніх трьох випадках повідомлялося про п’ять ракет. Це не узгоджується із заявленою виробником FirePoint потужністю у три ракети на день, яка й далі виглядає завищеною.

По-четверте, удари лишаються відносно рідкісними, хоча їхній темп, можливо, пришвидшується. У середньому підтверджені атаки відбувалися кожні 4,5 тижня, проте останні чотири підтверджені удари в середньому розділяли близько 3,5 тижня, а останні три сталися в межах восьмитижневого проміжку. Наявні дані не дають змоги визначити, чим це зумовлено – зростанням виробничих потужностей, ослабленням російського протиповітряного прикриття, що підвищує ймовірність успіху і, відповідно, підтвердження у відкритих джерелах, – чи обома чинниками одразу.

Майбутнє крилатої ракети “Фламінго”

Навколо “Фламінго” лишається чимало невизначеностей. Наприклад, невідомо, скільки перероблених турбореактивних двигунів АІ-25ТЛ ще є в розпорядженні FirePoint для випуску ракет у нинішній конструкції. Компанія нібито будує власне виробництво двигунів, втім прогрес важко перевірити за відкритими джерелами, а загальні виробничі можливості поки не відповідають заявленим амбіціям.

Точність влучань також, імовірно, ще нижча за бажаний для виробника і Збройних сил України рівень. У чотирьох останніх випадках застосування ракета двічі досягала цілі, але не завдавала істотної шкоди, оскільки не влучала в передбачувану точку прицілювання. Виправити це можна або вдосконаленням сенсорних компонентів для зменшення кругового ймовірного відхилення, або нарощуванням виробничих потужностей, що дасть змогу запускати більші залпи – і тим самим статистично підвищить імовірність влучання навіть без покращення точності.

Втім, останні результати застосування обнадійливі й свідчать, що розрив між заявами виробника та реальними характеристиками ракети, можливо, скоротився. “Фламінго” лишається найперспективнішою українською програмою важких ракет і водночас вкрай потрібною, якщо Україна прагне тримати під загрозою великі промислові об’єкти та ланцюги постачання, найважливіші для воєнних зусиль росії.

Джерело